Пересопницьке Євангеліє: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Скасування редагування № 30017947 користувача Lanamy (обговорення)
Мітка: Скасування
Скасування редагування № 30017908 користувача Lanamy (обговорення)
Мітка: Скасування
Рядок 9: Рядок 9:
|дизайн_обкладинки =
|дизайн_обкладинки =
|країна = Україна
|країна = Україна
|мова = [[староукраїнська мова|староукраїнська]]
|мова = [[церковнослов'янська мова|церковнослов'янська]]
|серія =
|серія =
|тема =
|тема =
Рядок 30: Рядок 30:
}}
}}


'''Пересо́пницьке Єва́нгеліє''' — визначна [[рукопис]]на пам’ятка [[Староукраїнська мова|староукраїнської мови]] та мистецтва [[XVI століття]]. Один з перших українських перекладів канонічного тексту (четвероєвангелія) на староукраїнську літературну мову<ref name="eum"/><ref name="eiu">''Гнатенко Л. А.'' [http://history.org.ua/?encyclop&termin=Peresopnytske_ievanheliie Пересопницьке Євангеліє] // {{ЕІУ|8|138}}</ref>, здійснений [[1556]] — [[1561]] рр. [[Михайло Василевич|Михайлом Василевичем]] із Сянока та архімандритом [[Монастир Різдва Пресвятої Богородиці (Пересопниця)|Пересопницького монастиря]] Григорієм у с. Двірці та м. [[Пересопниця|Пересопниці]] на Волині (тепер село Рівненського району Рівненської обл.)<ref name="eum"/>. Створене за меценатством волинської княгині [[Анастасія Юріївна Заславська|Анастасії Заславської]] та князів [[Чорторийські|Чорторийських]] — Івана Федоровича і Євдокії<ref name="eiu"/><ref>ПЄ, Арк. 481 зв., 482, 482 зв.</ref>. Оригінальне видання зберігається у Києві в [[Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського|Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського]]<ref name="eiu"/>.
'''Пересо́пницьке Єва́нгеліє''' ({{lang-chu|Пересопницко евангелие}}) — [[рукопис|рукописне]] [[євангеліє]] з [[Мініатюра (живопис)|мініатюрами]], виготовлене [[1561]] року в [[Монастир Різдва Пресвятої Богородиці (Пересопниця)|Пересопницькому монастирі]]. Визначна пам'ятка мистецтва [[Ранній новий період|раннього модерну]]. Створене коштом волинської княгині [[Анастасія Юріївна Заславська|Анастасії Заславської]]<ref>ПЄ, Арк. 481 зв., 482, 482 зв.</ref>. Саме на цій Біблії традиційно з 1991 року присягають президенти України. Оригінальне видання зберігається у Києві у [[Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського|Національній бібліотеці України імені Вернадського]].


Пересопницьке Євангеліє було перекладом Біблії з [[Середньоболгарська мова|середньоболгарської мови]] на [[церковнослов'янська мова|церковнослов'янську мову]] з використанням українізмів з живої розмовної української мови. Вперше переклад сучасною українською мовою був зроблений TBA й вийшов у 2010 у видавництві [[АДЕФ-Україна]].
Національна святиня України. [[Президент України|Президенти України]] під час [[Інавгурація|інавгурації]] присягають народові не лише на [[Конституція України|Конституції]], а й на Пересопницькому Євангелії, яке символізує історичні корені української духовності<ref name="transl"/>.


== Історія створення ==
== Історія створення ==
Рядок 41: Рядок 41:
Від часу свого завершення пам'ятка зберігалася у Пересопницькому монастирі. Від [[1600]] до [[1701]] року історія її побутування невідома.
Від часу свого завершення пам'ятка зберігалася у Пересопницькому монастирі. Від [[1600]] до [[1701]] року історія її побутування невідома.


[[16 квітня]] [[1701]] р. гетьман України [[Іван Мазепа]] подарував його [[Переяславський кафедральний собор|Переяславському єпископському престолові]]. Від [[1799]] року зберігалося в архіві бібліотеки [[Переяславська духовна семінарія|Переяславської семінарії]], де 1837 року з ним познайомився [[Бодянський Осип Максимович|Йосип Бодянський]]<ref>[[Бодянський Осип Максимович|И. Бодянский.]] [https://books.google.com.ua/books?id=qxQFAAAAYAAJ&hl=uk&pg=PA392#v=onepage&q&f=false Донесение министру народного просвещения] / Журнал Министерства народного просвещения. Апрель, 1838. - С. 392-404.{{ref-ru}}</ref>. Також з Євангелієм ознайомився [[Шевченко Тарас Григорович|Т. Г. Шевченко]], про що написав у своїх археологічних нотатках (жовтень 1845 — квітень 1846). При переведенні семінарії до Полтави (1862) рукопис був також перевезений і надалі зберігався у [[Полтавська духовна семінарія|Полтавській духовній семінарії]].
[[16 квітня]] [[1701]] р. гетьман України [[Іван Мазепа]] подарував його [[Переяславський кафедральний собор|Переяславському єпископському престолові]]. Від [[1799]] року зберігалося в архіві бібліотеки [[Переяславська духовна семінарія|Переяславської семінарії]], де 1837 року з ним познайомився [[Бодянський Осип Максимович|Йосип Бодянський]]<ref>[[Бодянський Осип Максимович|И. Бодянский.]] [https://books.google.com.ua/books?id=qxQFAAAAYAAJ&hl=uk&pg=RA1-PA392#v=onepage&q&f=false Донесение министру народного просвещения] / Журнал Министерства народного просвещения. Апрель, 1838. - С. 392-404.{{ref-ru}}</ref>. Також з Євангелієм ознайомився [[Шевченко Тарас Григорович|Т. Г. Шевченко]], про що написав у своїх археологічних нотатках (жовтень 1845 — квітень 1846). При переведенні семінарії до Полтави (1862) рукопис був також перевезений і надалі зберігався у [[Полтавська духовна семінарія|Полтавській духовній семінарії]].


На початку ХХ ст. Євангеліє було передане до Полтавського давньосховища, де його вивчали [[Перетц Володимир Миколайович|Володимир Перетц]] та [[Грузинський Олександр Сергійович|Олександр Грузинський]].
На початку ХХ ст. Євангеліє було передане до Полтавського давньосховища, де його вивчали [[Перетц Володимир Миколайович|Володимир Перетц]] та [[Грузинський Олександр Сергійович|Олександр Грузинський]].
Рядок 64: Рядок 64:
[[Файл:Сторінка з орнаментними прикрасами арк. 129 ПЄ.jpg|250px|thumb|Сторінка з орнаментними прикрасами]]
[[Файл:Сторінка з орнаментними прикрасами арк. 129 ПЄ.jpg|250px|thumb|Сторінка з орнаментними прикрасами]]


⚫
Пересопницьке Євангеліє було перекладом Біблії з [[Середньоболгарська мова|середньоболгарської мови]] на [[церковнослов'янська мова|церковнослов'янську мову]] з використанням українізмів з живої розмовної української мови. Через те, що ''Пересопницьке Євангеліє'' було однією з перших книг що містило значну кількість цих українізми з живої розмовної української мови, український та німецький мовознавець [[Дмитро Чижевський]] називав його ''"досить поміркован[ою] українізацією євангельського тексту"'',<ref>[http://litopys.org.ua/chyzh/chy09.htm IV. РЕНЕСАНС ТА РЕФОРМАЦІЯ] // Чижевський Дмитро. Історія української літератури. Нью-Йорк, 1956. С. 220-247</ref> а український та американський мовознавець [[Юрій Шевельов]] називав його ''"майже суто народн[ім] своєю мовою"''.<ref>Шерех Ю. [http://web.archive.org/web/20201015070722/https://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/7040/file.pdf Невіддільна спадщина (кілька слів про українські церковнослов'янізми)]. "Україна. Українознавство і французьке культурне життя", Ч. 3, 1950. С. 155-157.</ref>
⚫
=== Особливості мови ===
⚫
Народнорозмовну лексику введено до тексту переважно за допомогою [[Глоса|глос]]. Вони, як правило, ставляться поряд із словами оригіналу, але обрамляються «прямокутниками»; виписані «дробним» письмом. Це, здебільшого, старослов'янські слова (наприклад, «''чресла''»&nbsp;— стегна, «''бдѣти''»&nbsp;— не спати), але є українські глоси до українських же слів. Вони свідчать про пошуки наддіалектного слова, вироблення загальноукраїнської лексичної норми («''стрѣху''»&nbsp;— дах, «''через збожя''»&nbsp;— через оранку тощо).<ref name="eum">''І.&nbsp;П.&nbsp;Чепіга.'' [http://litopys.org.ua/ukrmova/um65.htm Пересопницьке Євангеліє] // {{УМ-2000}}</ref>


⚫
Деякі мовознавці висували теорії що мова на яку переклали має класифукуватися не як [[церковнослов'янська мова|церковнослов'янська]], а як [[Простая мова|проста мова]]<ref>Галина Чуба. [http://www.nestor.cracow.pl/data/uploads/files/product-file/1489/Jezyk_ukrainski_s329_czuba.pdf "Учительне Євангеліє" 1616 р. у перекладі Мелетія Смотрицького в контексті української гомілетичної літератури] // Київська Академія. – Вип. 2–. 3</ref><ref>Невідомська Л., Лісняк, С. [http://dspace.tnpu.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/12858/1/8Nevidomska_Lisnyak.pdf Роль церковнослов’янської мови в релігійній сфері на різних етапах історичного розвитку України] // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету. Серія: Мовознавство. Тернопіль : Осадца Ю. В., 2018. Вип. І (29). C. 40-45</ref> (штучна мова для письма, що була сумішшю церковнослов'янської з елементами російської, польської, української, чеської та білоруської мов, що використовувалося при виданні книг, документів та інших письмових творів у Великому Князівстві Литовському).
⚫
На графіці рукопису позначився [[другий південнослов'янський вплив]]. Рукопис багато орнаментований: різнокольорові з золотом високохудожні [[Мініатюра (живопис)|мініатюри]], заставки, [[Буквиця (типографія)|ініціали]], кінцівки з українськими мотивами.<ref name="eum"/>


⚫
=== Особливості мови ===
⚫
Пам'ятка містить унікальний матеріал для вивчення [[Історія української мови|історії української мови]] на всіх її рівнях та взаємодії народнорозмовних і книжних елементів в українській літературно-писемній мові XVI ст. У ній чітко проступають риси живої народної мови. На фонетичному рівні це наявність народнорозмовної [[фонема|фонеми]] і переднього ряду високого підняття, українські рефлекси [[ять|ятя]], перехід ''[[о]], [[е]]'' в ''[[І (кирилиця)|і]]'' в новозакритому складі тощо. На [[Морфологія (мовознавство)|морфологічному]] рівні засвідчено велику кількість варіантів за рахунок закінчень, властивих живомовній практиці. [[Синтаксис|Синтаксична]] структура виразно українська.<ref name="eum"/>
⚫
Народнорозмовну лексику введено до тексту переважно за допомогою глос. Вони, як правило, ставляться поряд із словами оригіналу, але обрамляються «прямокутниками»; виписані «дробним» письмом. Це, здебільшого, старослов'янські слова (наприклад, «''чресла''»&nbsp;— стегна, «''бдѣти''»&nbsp;— не спати), але є українські глоси до українських же слів. Вони свідчать про пошуки наддіалектного слова, вироблення загальноукраїнської лексичної норми («''стрѣху''»&nbsp;— дах, «''через збожя''»&nbsp;— через оранку тощо).<ref name="eum">''І.&nbsp;П.&nbsp;Чепіга.'' [http://litopys.org.ua/ukrmova/um65.htm Пересопницьке Євангеліє] // {{ЕУМ}}</ref>{{неавторитетне джерело}}


⚫
На графіці рукопису позначився [[другий південнослов'янський вплив]]. Рукопис багато орнаментований: різнокольорові з золотом високохудожні [[Мініатюра (живопис)|мініатюри]], заставки, [[Буквиця (типографія)|ініціали]], кінцівки з українськими мотивами.<ref name="eum"/>{{неавторитетне джерело}}
⚫
На думку німецького українського лінгвіста [[Чижевський Дмитро Іванович|Дмитра Чижевського]] текст євангелія є ''"досить поміркованою українізацією євангельського тексту"''<ref>[http://litopys.org.ua/chyzh/chy09.htm IV. РЕНЕСАНС ТА РЕФОРМАЦІЯ] // Чижевський Дмитро. Історія української літератури. Нью-Йорк, 1956. С. 220-247</ref>. Український та американський мовознавець [[Юрій Шевельов]] називав його ''"майже суто народнім своєю мовою"''.<ref>Шерех Ю. [http://web.archive.org/web/20201015070722/https://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/7040/file.pdf Невіддільна спадщина (кілька слів про українські церковнослов'янізми)]. "Україна. Українознавство і французьке культурне життя", Ч. 3, 1950. С. 155-157.</ref>


⚫
Пам'ятка містить унікальний матеріал для вивчення [[Історія української мови|історії української мови]] на всіх її рівнях та взаємодії народнорозмовних і книжних елементів в українській літературно-писемній мові XVI ст. У ній чітко проступають риси живої народної мови. На фонетичному рівні це наявність народнорозмовної [[фонема|фонеми]] і переднього ряду високого підняття, українські рефлекси [[ять|ятя]], перехід ''[[о]], [[е]]'' в ''[[І (кирилиця)|і]]'' в новозакритому складі тощо. На [[Морфологія (мовознавство)|морфологічному]] рівні засвідчено велику кількість варіантів за рахунок закінчень, властивих живомовній практиці. [[Синтаксис|Синтаксична]] структура виразно українська.{{джерело?}}
⚫
На думку деяких мовознавців, переклад євангелія здійснений на [[Проста мова|просту мову]]<ref>Галина Чуба. [http://www.nestor.cracow.pl/data/uploads/files/product-file/1489/Jezyk_ukrainski_s329_czuba.pdf "Учительне Євангеліє" 1616 р. у перекладі Мелетія Смотрицького в контексті української гомілетичної літератури] // Київська Академія. – Вип. 002-003. - С. 335.</ref><ref>Невідомська Л., Лісняк, С. [http://dspace.tnpu.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/12858/1/8Nevidomska_Lisnyak.pdf Роль церковнослов’янської мови в релігійній сфері на різних етапах історичного розвитку України] // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету. Серія: Мовознавство. Тернопіль : Осадца Ю. В., 2018. Вип. І (29). C. 40-45</ref>.


== Історія видання ==
== Історія видання ==
Рядок 105: Рядок 105:


== У популярній культурі==
== У популярній культурі==
Починаючи з [[1991]] року, стало традицією під час присяги [[Президент]]а України на вірність народові України поряд з [[Конституція України|Конституцією України]] та [[Акт проголошення незалежності України|Актом проголошення незалежності України]] класти Пересопницьке Євангеліє як найдорожчу духовну святиню.<ref name="eum"/><ref name="transl">''Онищенко О. С.'' [https://archive.org/stream/PY1561#page/n5/mode/2up Слово про Пересопницьке Євангеліє] // Пересопницьке Євангеліє 1556-1561: Дослідження. Транслітерований текст. Словопокажчик / [[НАН України]], [[Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського|Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського]], [[Інститут української мови НАН України|Інститут української мови]], [[Український мовно-інформаційний фонд]]; підгот. [[Чепіга Інна Петрівна|І. П. Чепіга]] за участю Л. А. Гнатенко; наук. ред. [[Німчук Василь Васильович|В. В. Німчук]]; ред. кол.: [[Онищенко Олексій Семенович|О. С. Онищенко]], (голова), Л. А. Дубровіна (заступник голови), [[Боряк Геннадій Володимирович|Г. В. Боряк]], Н. М. Зубкова, В. В. Німчук, [[Пещак Марія Михайлівна|М. М. Пещак]], Р. Процик, [[Русанівський Віталій Макарович|В. М. Русанівський]], [[Широков Володимир Анатолійович|В. А. Широков]]. — К.: [б.в.], 2001. — 703 с. — C. 7. — ISBN 966-02-2138-Х.</ref>
Починаючи з [[1991]] року, стало традицією під час присяги [[Президент]]а України на вірність народові України поряд з [[Конституція України|Конституцією України]] та [[Акт проголошення незалежності України|Актом проголошення незалежності України]] класти Пересопницьке Євангеліє як найдорожчу духовну святиню.<ref name="eum"/>


== Джерела та примітки ==
== Джерела та примітки ==
{{reflist|2}}
{{reflist|2}}
{{fix references}}

; Різні джерела
; Різні джерела
* {{cite web
* {{cite web
Рядок 143: Рядок 143:
== Посилання ==
== Посилання ==
* [https://ure-online.info/encyclopedia/peresopnytske-yevangeliye/ Пересопницьке Євангеліє] // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
* [https://ure-online.info/encyclopedia/peresopnytske-yevangeliye/ Пересопницьке Євангеліє] // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
* {{archive.org logo}} [https://archive.org/stream/PY1561#mode/2up Пересопницьке Євангеліє (транслітероване видання 2011 року)] на сайті [[archive.org]]
* {{archive.org logo}} [https://archive.org/stream/PY1561#mode/2up Пересопницьке Євангеліє (транслітероване видання 2011 року)] на сайті [[archive.org]] {{ref-chu}}
* {{archive.org logo}} [https://archive.org/details/peresopnytske-yevanheliye Пересопницьке Євангеліє (факсимільне видання 2008 року)] на сайті [[archive.org]]
* {{archive.org logo}} [https://archive.org/details/peresopnytske-yevanheliye Пересопницьке Євангеліє (факсимільне видання 2008 року)] на сайті [[archive.org]] {{ref-chu}}


{{Стародавні Євангелія Русі}}
{{Стародавні Євангелія Русі}}

Версія за 10:53, 27 листопада 2020

«Пересопницьке Євангеліє»
Палітурка оригінального видання
Автор ченці Пересопницького монастиря
Назва мовою оригіналу церк.-слов. Пересопницко евангелие
Країна Україна
Мова церковнослов'янська
Жанр рукописне Євангеліє
Місце Пересопниця
Укр. видавництво АДЕФ-Україна
Видавництво Пересопницький монастир
Видано 1561
Видано українською 2010
Перекладач(і) TBA (2010)
Тип носія пергамент
Сторінок 482 арк.

Пересо́пницьке Єва́нгеліє (церк.-слов. Пересопницко евангелие) — рукописне євангеліє з мініатюрами, виготовлене 1561 року в Пересопницькому монастирі. Визначна пам'ятка мистецтва раннього модерну. Створене коштом волинської княгині Анастасії Заславської[1]. Саме на цій Біблії традиційно з 1991 року присягають президенти України. Оригінальне видання зберігається у Києві у Національній бібліотеці України імені Вернадського.

Пересопницьке Євангеліє було перекладом Біблії з середньоболгарської мови на церковнослов'янську мову з використанням українізмів з живої розмовної української мови. Вперше переклад сучасною українською мовою був зроблений TBA й вийшов у 2010 у видавництві АДЕФ-Україна.

Історія створення

Роботу над Євангелієм розпочали 15 серпня 1556 р. у Свято-Троїцькому монастирі (Заслав на Волині, нині місто Ізяслав Хмельницької області), завершили — 29 серпня 1561 р. в Пересопницькому монастирі (тепер Рівненський район Рівненської обл.)[2][3][4].

Над перекладом і переписуванням євангелія працював Михайло Василієвич, син протопопа сяноцького. Крім нього, в записі до книги згадується ще архімандрит Пересопницького монастиря Григорій, щоправда його роль у створенні книги залишається нез'ясованою.

Від часу свого завершення пам'ятка зберігалася у Пересопницькому монастирі. Від 1600 до 1701 року історія її побутування невідома.

16 квітня 1701 р. гетьман України Іван Мазепа подарував його Переяславському єпископському престолові. Від 1799 року зберігалося в архіві бібліотеки Переяславської семінарії, де 1837 року з ним познайомився Йосип Бодянський[5]. Також з Євангелієм ознайомився Т. Г. Шевченко, про що написав у своїх археологічних нотатках (жовтень 1845 — квітень 1846). При переведенні семінарії до Полтави (1862) рукопис був також перевезений і надалі зберігався у Полтавській духовній семінарії.

На початку ХХ ст. Євангеліє було передане до Полтавського давньосховища, де його вивчали Володимир Перетц та Олександр Грузинський.

1919 року пам'ятку було передано до Центрального пролетарського музею Полтавщини, а 1940 року — до новоствореного Художнього музею. 1941 року, разом із цінностями музею, пам'ятка була евакуйована на Схід. По війні вона була передана до заповідника «Києво-Печерська лавра».

Від 24 грудня 1947 року — у відділі (тепер інституті) рукопису Бібліотеки АН УРСР (нині Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського), де й зберігається дотепер.

Оригінал пам'ятки в бібліотеці Переяславської семінарії у 1830-х роках відкрив і ввів до наукового обігу визначний український вчений Осип Бодянський, який свого часу був учнем Переяславської духовної семінарії. Пам'ятку вивчали Володимир Перетц, Олександр Грузинський, Інна Чепіга.

Матеріали та виконання

Важливим аспектом цінності книги є художнє оформлення. Її орнаментація, створена в народному українському стилі, розміщення тексту, виписування кожної літери чітким гарним уставом свідчить про високий рівень майстерності українських переписувачів.

Євангеліє написане пізнім уставом на пергаменті чорним чорнилом і циноброю (червоною фарбою). У рукописі є ще «дробне» письмо, яким виписані всі приписки, післямови тощо. Містить покажчик читання за місяцями.

Обкладинка виконана з обрамлених в зелений оксамит дубових дощечок.[6]

У 2011 мистецтвознавець і художник Лев Скоп у своїй монографії [7], приписав авторство мініатюр і орнаментального оздоблення «Пересопницького Євангелія» майстрові Федуску зі Самбора [8].

Мова

Сторінка з ініціалом
Сторінка з орнаментними прикрасами

Пересопницьке Євангеліє було перекладом Біблії з середньоболгарської мови на церковнослов'янську мову з використанням українізмів з живої розмовної української мови. Через те, що Пересопницьке Євангеліє було однією з перших книг що містило значну кількість цих українізми з живої розмовної української мови, український та німецький мовознавець Дмитро Чижевський називав його "досить поміркован[ою] українізацією євангельського тексту",[9] а український та американський мовознавець Юрій Шевельов називав його "майже суто народн[ім] своєю мовою".[10]

Деякі мовознавці висували теорії що мова на яку переклали має класифукуватися не як церковнослов'янська, а як проста мова[11][12] (штучна мова для письма, що була сумішшю церковнослов'янської з елементами російської, польської, української, чеської та білоруської мов, що використовувалося при виданні книг, документів та інших письмових творів у Великому Князівстві Литовському).

Особливості мови

Народнорозмовну лексику введено до тексту переважно за допомогою глос. Вони, як правило, ставляться поряд із словами оригіналу, але обрамляються «прямокутниками»; виписані «дробним» письмом. Це, здебільшого, старослов'янські слова (наприклад, «чресла» — стегна, «бдѣти» — не спати), але є українські глоси до українських же слів. Вони свідчать про пошуки наддіалектного слова, вироблення загальноукраїнської лексичної норми («стрѣху» — дах, «через збожя» — через оранку тощо).[13][неавторитетне джерело]

На графіці рукопису позначився другий південнослов'янський вплив. Рукопис багато орнаментований: різнокольорові з золотом високохудожні мініатюри, заставки, ініціали, кінцівки з українськими мотивами.[13][неавторитетне джерело]

Пам'ятка містить унікальний матеріал для вивчення історії української мови на всіх її рівнях та взаємодії народнорозмовних і книжних елементів в українській літературно-писемній мові XVI ст. У ній чітко проступають риси живої народної мови. На фонетичному рівні це наявність народнорозмовної фонеми і переднього ряду високого підняття, українські рефлекси ятя, перехід о, е в і в новозакритому складі тощо. На морфологічному рівні засвідчено велику кількість варіантів за рахунок закінчень, властивих живомовній практиці. Синтаксична структура виразно українська.[джерело?]

Історія видання

Видання оригінального тексту церковнослов'янською

Вперше Пересопницьке Євангеліє було надруковане 1561 року в Пересопницькому монастирі.

У 2001 році Інститутом української мови НАН України здійснено перше видання транслітерованого тексту Пересопницького Євангелія із науковою обробкою — впорядкуванням, дослідженнями, словопокажчиками.[14] Із більш як 700 сторінок опублікованої книги транслітерований текст займає лише 270 сторінок - решту сторінок присвячено дослідженням книги. У передмові до цього видання редактори заявили, що вони виробили спеціальну систему транслітерування церковнослов'янської кириличної абетки, де використовується сучасна українська кирилична абетка з додаванням наступних літер з церковнослов'янської кириличної абетки: ε, s, ω, ъ, ы, ѣ, ѫ, ѧ, ѯ, Ψ, Θ, ѵ диграфа oy, лігатур Ꙋ та ѿ.

У 2008 році за сприяння Російської православної церкви в Україні у видавництві АДЕФ-Україна було видано перше факсимільне видання Пересопницького Євангелія.[15]. У 2011 році це факсимільне видання було перевидано у видавництві АДЕФ-Україна.[16]

У 2011 році Ужгородська українська богословська академія імені святих Кирила і Мефодія було видано друге факсимільне видання Пересопницького Євангелія.[17]

У 2017 році у селі Пересопниця було видано третє факсимільне видання Пересопницького Євангелія.

Список видань
  • Пересопницьке Євангеліє (факсимільне видання). Київ: Адеф-Україна; Київ: Російська православна Церква в Україні. 2008. 483 стор. ISBN 978-966-7936-87-7 (1020 років Хрещенню Русі; текст церковнослов'янською мовою)
    • (передрук) Пересопницьке Євангеліє (факсимільне видання). Київ: Адеф-Україна, 2011. 483 стор. ISBN 978-966-2347-26-5 (Реформації 500 років присвячується; текст церковнослов'янською мовою)
    • (передрук) Пересопницьке Євангеліє (факсимільне видання). Київ: Адеф-Україна, 2011. 483 стор. ISBN 978-966-187-091-7 (До 450-річчя Пересопницького Євангелія; текст церковнослов'янською мовою)
    • (передрук) Пересопницьке Євангеліє (факсимільне видання). Ужгород: Інформ.-вид. центр ДННК УУБА-КаУ; Ужгород: ПП "Мельник". 2011. 964 стор. ISBN 978-966-7936-87-7 (До 1150-річчя заснування Київської Митрополії; текст церковнослов'янською мовою)
    • (передрук) Пересопницьке Євангеліє (факсимільне видання). Уклад. М. Федоришин. Рівне; Пересопниця: Харват О. М., 2017. 234 стор. ISBN 978-966-2347-26-5

Видання перекладу тексту сучасною українською мовою

9 листопада 2010 в День української писемності та мови у видавництві АДЕФ-Україна було представлено видання Пересопницьке Євангеліє. Витоки та сьогодення.[18] У книзі міститься зменшені факсимільні копії зображень оригінальних текстів, оригінальний текст транслітерований сучасною українською кириличною абеткою (з додаванням трохи більше десяти літер з церковнослов'янської кириличної абетки) та перекладом Пересопницького Євангелія сучасною українською мовою.[19][20][21]

Список видань
  • Пересопницьке Євангеліє (сучасною українською мовою) // Пересопницьке Євангеліє. Витоки і сьогодення. Редактори та рецензенти: М.Г. Жулинський, П.Ю. Гриценко, О.П. Толочко, П.М. Кралюк; Переклад з старослов.: ?. Київ: АДЕФ-Україна. 2011. 1724 стор.: ?-?. ISBN 978-966-187-092-4[22]

У популярній культурі

Починаючи з 1991 року, стало традицією під час присяги Президента України на вірність народові України поряд з Конституцією України та Актом проголошення незалежності України класти Пересопницьке Євангеліє як найдорожчу духовну святиню.[13]

Джерела та примітки

  1. ↑ ПЄ, Арк. 481 зв., 482, 482 зв.
  2. ↑ ПЄ, Арк. 3, 20.
  3. ↑ Пересопницьке Євангеліє на Офіційному веб-сайті Культурно-археологічного центру «Пересопниця»
  4. ↑ Данилюк Л. Ізяславський Святотроїцький монастир в історії творення Пересопницького Євангелія // Наукові записки Рівненського обласного краєзнавчого музею. – Рівне, 2011. – Вип. 9, ч. 1. – С. 74-76.
  5. ↑ И. Бодянский. Донесение министру народного просвещения / Журнал Министерства народного просвещения. Апрель, 1838. - С. 392-404.(рос.)
  6. ↑ S., Tymoshyk, M. Istorii︠a︡ vydavnychoï spravy (вид. Vydanni︠a︡ druhe, vypravlene). Kyïv. ISBN 9789667821418. OCLC 897021243.
  7. ↑ Лев Скоп. Майстер мініатюр Пересопницького Євангелія — Федуско, маляр із Самбора. — Коло: Дрогобич, 2011
  8. ↑ Відкриття століття! Ми знаємо автора мініатюр «Пересопницького Євангелія»! // Сайт «Politiko». Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 3 вересня 2011.
  9. ↑ IV. РЕНЕСАНС ТА РЕФОРМАЦІЯ // Чижевський Дмитро. Історія української літератури. Нью-Йорк, 1956. С. 220-247
  10. ↑ Шерех Ю. Невіддільна спадщина (кілька слів про українські церковнослов'янізми). "Україна. Українознавство і французьке культурне життя", Ч. 3, 1950. С. 155-157.
  11. ↑ Галина Чуба. "Учительне Євангеліє" 1616 р. у перекладі Мелетія Смотрицького в контексті української гомілетичної літератури // Київська Академія. – Вип. 2–. 3
  12. ↑ Невідомська Л., Лісняк, С. Роль церковнослов’янської мови в релігійній сфері на різних етапах історичного розвитку України // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету. Серія: Мовознавство. Тернопіль : Осадца Ю. В., 2018. Вип. І (29). C. 40-45
  13. ↑ а б в І. П. Чепіга. Пересопницьке Євангеліє // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови; редкол.: В. М. Русанівський (співголова), О. О. Тараненко (співголова), М. П. Зяблюк та ін. — 2-ге вид., випр. і доп. — К. : Вид-во «Укр. енцикл.» ім. М. П. Бажана, 2004. — 824 с. : іл. — ISBN 966-7492-19-2.
  14. ↑ Василь Глинчак. Книга Присяги. Пересопницьке Євангеліє — відоме і невідоме
  15. ↑ Максим Сидоренко. У столиці презентовано факсимільне видання «Пересопницького Євангелія». Архів оригіналу за 8 жовтень 2011. Процитовано 31 березень 2009.
  16. ↑ Пересопницьке Євангеліє. Факсимільне видання. adef.com.ua. 2011
  17. ↑ На Закарпатті вийшло друком факсимільне видання Пересопницького Євангелія (ФОТО). zakarpattya.net.ua. 27 грудня 2011
  18. ↑ Сайт міста Буча
  19. ↑ Національний проект "Рукопис XXI сторіччя" від видавничого дому "АДЕФ-Україна". comin.kmu.gov.ua. 16.08.2011
  20. ↑ Директор "АДЕФ-Україна" Алла Істоміна: "Про те, як видавали "Пересопницьке Євангеліє", можна написати детектив". zn.ua/ukr/. 6 грудня 2013
  21. ↑ Оригінал — у книгосховищі, факсиміле розходяться по світу. Голос України. 4 серпня 2011
  22. ↑ Пересопницьке Євангеліє. Витоки та сьогодення . adef-books.com.ua. 2011
Ця стаття містить перелік посилань, але походження тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність внутрішньотекстових джерел-виносок. Будь ласка, допоможіть поліпшити цю статтю, перетворивши джерела з переліку посилань на джерела-виноски у самому тексті статті.
Різні джерела
Монографії
  • Лев Скоп. Майстер мініатюр Пересопницького Євангелія Федуско, маляр зі Самбора. — Дрогобич: Коло, 2011.
Статті
Довідники

Посилання

WS: Пересопницьке Євангеліє (транслітероване видання 2011 року) на сайті archive.org (церк.-сл.)

WS: Пересопницьке Євангеліє (факсимільне видання 2008 року) на сайті archive.org (церк.-сл.)

Переклади Біблії — пам'ятки української мови та церковнослов'янською мовою
Президенти
Штандарт Президента України
Історія
Інавгурація
Атрибути
Церемонії
Протокол та структура
Резиденції
Вибори
Інституційний
вплив
«Безпековий блок»
«Адміністративний
блок»
Допоміжні та
консультативно-
дорадчі органи
Ліквідовані інтитуції
(*) призначення керівника погоджується парламентом
Переклади Біблії — пам'ятки української мови та церковнослов'янською мовою
Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пересопницьке_Євангеліє&oldid=30141487