Пересопницьке Євангеліє: відмінності між версіями

Пересопницьке Євангеліє
	Євангеліст Іоанн з Прохором
Жанр	рукописне євангеліє з мініатюрами
Автор	ченці Пересопницького монастиря
Мова	церковнослов'янська
Написано	1561
	Цей твір у Вікісховищі

Інтерактивний перегляд історії

[перевірена версія]

[неперевірена версія]

← Попереднє редагування Наступне редагування →

Вилучено вміст Додано вміст

ВізуальнийВікірозмітка

Лінійно

Версія за 07:10, 15 жовтня 2020

Пересо́пницьке Єва́нгеліє — українське рукописне євангеліє з мініатюрами, написане 1561 року в Пересопницькому монастирі. Визначна пам'ятка мистецтва раннього модерну.

Створене коштом волинської княгині Анастасії Заславської^[1]. Один із символів українського народу — на євангелії присягають президенти України. Зберігається у Національній бібліотеці України, Київ. Має 482 пергаментних аркушів, в палітурці розміром 380 x 240 мм. Вага — 9 кг 300 г.

Історія

Роботу над Євангелієм розпочали 15 серпня 1556 р. у Свято-Троїцькому монастирі (Заслав на Волині, нині місто Ізяслав Хмельницької області), завершили — 29 серпня 1561 р. в Пересопницькому монастирі (тепер Рівненський район Рівненської обл.)^[2]^[3]^[4].

Над перекладом і переписуванням євангелія працював Михайло Василієвич, син протопопа сяноцького. Крім нього, в записі до книги згадується ще архімандрит Пересопницького монастиря Григорій, щоправда його роль у створенні книги залишається нез'ясованою.

Від часу свого завершення пам'ятка зберігалася у Пересопницькому монастирі. Від 1600 до 1701 року історія її побутування невідома.

16 квітня 1701 р. гетьман України Іван Мазепа подарував його Переяславському єпископському престолові. Від 1799 року зберігалося в архіві бібліотеки Переяславської семінарії, де 1837 року з ним познайомився Йосип Бодянський^[5]. Також з Євангелієм ознайомився Т. Г. Шевченко, про що написав у своїх археологічних нотатках (жовтень 1845 — квітень 1846). При переведенні семінарії до Полтави (1862) рукопис був також перевезений і надалі зберігався у Полтавській духовній семінарії.

На початку ХХ ст. Євангеліє було передане до Полтавського давньосховища, де його вивчали Володимир Перетц та Олександр Грузинський.

1919 року пам'ятку було передано до Центрального пролетарського музею Полтавщини, а 1940 року — до новоствореного Художнього музею. 1941 року, разом із цінностями музею, пам'ятка була евакуйована на Схід. По війні вона була передана до заповідника «Києво-Печерська лавра».

Від 24 грудня 1947 року — у відділі (тепер інституті) рукопису Бібліотеки АН УРСР (нині Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського), де й зберігається дотепер.

Оригінал пам'ятки в бібліотеці Переяславської семінарії у 1830-х роках відкрив і ввів до наукового обігу визначний український вчений Осип Бодянський, який свого часу був учнем Переяславської духовної семінарії. Пам'ятку вивчали Володимир Перетц, Олександр Грузинський, Інна Чепіга.

Матеріали та виконання

Важливим аспектом цінності книги є художнє оформлення. Її орнаментація, створена в народному українському стилі, розміщення тексту, виписування кожної літери чітким гарним уставом свідчить про високий рівень майстерності українських переписувачів.

Євангеліє написане пізнім уставом на пергаменті чорним чорнилом і циноброю (червоною фарбою). У рукописі є ще «дробне» письмо, яким виписані всі приписки, післямови тощо. Містить покажчик читання за місяцями.

Обкладинка виконана з обрамлених в зелений оксамит дубових дощечок.^[6]

У 2011 мистецтвознавець і художник Лев Скоп у своїй монографії ^[7], приписав авторство мініатюр і орнаментального оздоблення «Пересопницького Євангелія» майстрові Федуску зі Самбора ^[8].

Мова

Пересопницьке Євангеліє було перекладом Біблії з середньоболгарської мови на церковнослов'янську мовою з використанням українізмів з живої розмовної української мови. Через те, що Пересопницьке Євангеліє було однією з перших книг що містило значну кількість цих українізми з живої розмовної української мови, український та німецький мовознавець Дмитро Чижевський називав його "досить поміркован[ою] українізацією євангельського тексту",^[9] а український та американський мовознавець Юрій Шевельов називав його "майже суто народн[ім] своєю мовою"^[10]

Деякі мовознавці висували теорії що мова на яку переклали має класифукуватися не як церковнослов'янська, а як проста мова^[11]Невідомська Л., Лісняк, С. Роль церковнослов’янської мови в релігійній сфері на різних етапах історичного розвитку України // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету. Серія: Мовознавство. Тернопіль : Осадца Ю. В., 2018. Вип. І (29). C. 40-45Помилка цитування: Відсутній тег </ref> за наявності тегу <ref>^{[неавторитетне джерело]}

На графіці рукопису позначився другий південнослов'янський вплив. Рукопис багато орнаментований: різнокольорові з золотом високохудожні мініатюри, заставки, ініціали, кінцівки з українськими мотивами.^[12]^{[неавторитетне джерело]}

Пам'ятка містить унікальний матеріал для вивчення історії української мови на всіх її рівнях та взаємодії народнорозмовних і книжних елементів в українській літературно-писемній мові XVI ст. У ній чітко проступають риси живої народної мови. На фонетичному рівні це наявність народнорозмовної фонеми і переднього ряду високого підняття, українські рефлекси ятя, перехід о, е в і в новозакритому складі тощо. На морфологічному рівні засвідчено велику кількість варіантів за рахунок закінчень, властивих живомовній практиці. Синтаксична структура виразно українська.^{[джерело?]}

Видання

У 2001 році Інститутом української мови НАН України здійснено транслітероване видання Євангелія із науковою обробкою — впорядкуванням, дослідженнями, словопокажчиками, загальний наклад книги склав 500 примірників ^[13]. Із 700 сторінок опублікованої книги транслітерований текст займає 270, решту сторінок присвячено дослідженням. Дослідники виробили спеціальну систему для передачі виносних літер, різних діакритичних та синтаксичних знаків, відчитання відповідних слів.

Вперше факсимільне видання Євангелія здійснено 2008 року Українською православною церквою (Московського патріархату), видавничим домом «АДЕФ-Україна». Наклад — 1000 примірників^[14].

У 2011 році Ужгородська українська богословська академія імені святих Кирила і Мефодія також реалізувала проект факсимільного видання Пересопницького Євангелія.

9 листопада 2010, в День української писемності та мови, на виробничому комплексі видавничого дому «АДЕФ-Україна» (м. Буча) в урочистій обстановці надрукували 1-й аркуш видання «Пересопницьке Євангеліє. Витоки та сьогодення» (загальний обсяг — понад 1800 сторінок; наклад — 200 примірників). У книзі художньо поєднані зменшені зображення оригінальних текстів, доповнені транслітерацією та сучасною українською мовою^[15].

28 травня 2011 в рамках міжнародного фестивалю «Книжковий Арсенал» відбулася презентація видання «Пересопницьке Євангеліє. Витоки і сьогодення» — перекладу Пересопницького Євангелія сучасною українською мовою, виданого видавничим домом «АДЕФ-Україна».

Символізм

Починаючи з 1991 року, стало традицією під час присяги Президента на вірність народові України поряд з Конституцією України та Актом проголошення незалежності України класти Пересопницьке Євангеліє як найдорожчу духовну святиню.^[12]

Примітки

↑ ПЄ, Арк. 481 зв., 482, 482 зв.
↑ ПЄ, Арк. 3, 20.
↑ Пересопницьке Євангеліє на Офіційному веб-сайті Культурно-археологічного центру «Пересопниця»
↑ Данилюк Л. Ізяславський Святотроїцький монастир в історії творення Пересопницького Євангелія // Наукові записки Рівненського обласного краєзнавчого музею. – Рівне, 2011. – Вип. 9, ч. 1. – С. 74-76.
↑ И. Бодянский. Донесение министру народного просвещения / Журнал Министерства народного просвещения. Апрель, 1838. - С. 392-404.(рос.)
↑ S., Tymoshyk, M. Istorii︠a︡ vydavnychoï spravy (вид. Vydanni︠a︡ druhe, vypravlene). Kyïv. ISBN 9789667821418. OCLC 897021243.
↑ Лев Скоп. Майстер мініатюр Пересопницького Євангелія — Федуско, маляр із Самбора. — Коло: Дрогобич, 2011
↑ Відкриття століття! Ми знаємо автора мініатюр «Пересопницького Євангелія»! // Сайт «Politiko». Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 3 вересня 2011.
↑ IV. РЕНЕСАНС ТА РЕФОРМАЦІЯ // Чижевський Дмитро. Історія української літератури. Нью-Йорк, 1956. С. 220-247
↑ Шерех Ю. Невіддільна спадщина (кілька слів про українські церковнослов'янізми). "Україна. Українознавство і французьке культурне життя", Ч. 3, 1950. С. 155-157.
↑ Галина Чуба. "Учительне Євангеліє" 1616 р. у перекладі Мелетія Смотрицького в контексті української гомілетичної літератури // Київська Академія. – Вип. 2–. 3
↑ ^а ^б Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою eum не вказано текст
↑ Василь Глинчак. Книга Присяги. Пересопницьке Євангеліє — відоме і невідоме
↑ Максим Сидоренко. У столиці презентовано факсимільне видання «Пересопницького Євангелія». Архів оригіналу за 8 жовтень 2011. Процитовано 31 березень 2009.
↑ Сайт міста Буча

Бібліографія

Джерела

Пересопницьке євангеліє 1556-1561. Дослідження. Транслітерований текст. Словопокажчик / О. С. Онищенко, І. П. Чепіга, Л. А. Дубровіна, Л. А. Гнатенко ; [голов. ред. О. С. Онищенко] ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т укр. мови, Укр. мовно-інформ. фонд. – 2-ге вид., доповн. – Київ, 2011. – ISBN 978-966-02-6014-6
Копії аркушів Пересопницького Євангелія // Цифровая Библиотека ИСКОНИЯ. Пересопницкое Евангелие 1556 - 1561 гг.
Пересопницьке Євангеліє від Матвія / [уклад. М. Федоришин]. — Факсим. вид. — Рівне ; Пересопниця (Рівнен. обл.) : Харват О. М., 2017. — [234] с. : іл. ; 24 см. — Назва та вих. дан. ориг.: Євангеліє : факсим. вид. з рукопис. кодексу, написаного у Заслав. та Пересопн. монастирях 29 серп. 1561 р. — Київ : Адеф-Україна, 2011. — Реформації 500 років присвяч. — 1 000 пр. — ISBN 978-966-2347-26-5

Монографії

Лев Скоп. Майстер мініатюр Пересопницького Євангелія Федуско, маляр зі Самбора. — Дрогобич: Коло, 2011.

Статті

Житецький П. Г. Отрывки изъ Пересопницкаго Евангелія (1556—1561) // Житецкій П. И. Очеркъ звуковой исторіи малорусскаго нарѣчія. — Кіевъ: въ Университеской типографіи, 1876. — С. 360—364.

Довідники

Гнатенко Л. А. Пересопницьке Євангеліє // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 138. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.
Пересопницьке Євангеліє // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
Пересопницьке Євангеліє // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. X : Літери Ол — Пер. — С. 1332. — 1000 екз.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Пересопницьке Євангеліє

Історія Література Українська література Православ'я

[1] ПЄ, Арк. 481 зв., 482, 482 зв.

[2] ПЄ, Арк. 3, 20.

[3] Пересопницьке Євангеліє на Офіційному веб-сайті Культурно-археологічного центру «Пересопниця»

[4] Данилюк Л. Ізяславський Святотроїцький монастир в історії творення Пересопницького Євангелія // Наукові записки Рівненського обласного краєзнавчого музею. – Рівне, 2011. – Вип. 9, ч. 1. – С. 74-76.

[5] И. Бодянский. Донесение министру народного просвещения / Журнал Министерства народного просвещения. Апрель, 1838. - С. 392-404.(рос.)

[6] S., Tymoshyk, M. Istorii︠a︡ vydavnychoï spravy (вид. Vydanni︠a︡ druhe, vypravlene). Kyïv. ISBN 9789667821418. OCLC 897021243.

[7] Лев Скоп. Майстер мініатюр Пересопницького Євангелія — Федуско, маляр із Самбора. — Коло: Дрогобич, 2011

[8] Відкриття століття! Ми знаємо автора мініатюр «Пересопницького Євангелія»! // Сайт «Politiko». Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 3 вересня 2011.

[9] IV. РЕНЕСАНС ТА РЕФОРМАЦІЯ // Чижевський Дмитро. Історія української літератури. Нью-Йорк, 1956. С. 220-247

[10] Шерех Ю. Невіддільна спадщина (кілька слів про українські церковнослов'янізми). "Україна. Українознавство і французьке культурне життя", Ч. 3, 1950. С. 155-157.

[11] Галина Чуба. "Учительне Євангеліє" 1616 р. у перекладі Мелетія Смотрицького в контексті української гомілетичної літератури // Київська Академія. – Вип. 2–. 3

[eum-12] а ^б Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою eum не вказано текст

[13] Василь Глинчак. Книга Присяги. Пересопницьке Євангеліє — відоме і невідоме

[14] Максим Сидоренко. У столиці презентовано факсимільне видання «Пересопницького Євангелія». Архів оригіналу за 8 жовтень 2011. Процитовано 31 березень 2009.

[bu-15] Сайт міста Буча

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]

[13]

[14]

[15]

@@ Рядок 6: / Рядок 6: @@
 |автор           = ченці [[Монастир Різдва Пресвятої Богородиці (Пересопниця)|Пересопницького монастиря]]
 |жанр            = рукописне [[євангеліє]] з мініатюрами
-|мова оригіналу  = [[Староукраїнська мова|староукраїнська]], [[церковнослов'янська мова|церковнослов'янська]]
+|мова оригіналу  = [[церковнослов'янська мова|церковнослов'янська]]
 |написаний       = [[1561]]
 |публікація      =
@@ Рядок 23: / Рядок 23: @@
 }}
-'''Пересо́пницьке Єва́нгеліє''' — українське [[рукопис|рукописне]] [[євангеліє]] з [[Мініатюра (живопис)|мініатюрами]], написане [[1561]] року в [[Монастир Різдва Пресвятої Богородиці (Пересопниця)|Пересопницькому монастирі]]. Визначна пам'ятка  [[староукраїнська мова|староукраїнської мови]] та мистецтва [[Ранній новий період|раннього модерну]]. Один із перших українських перекладів Четвероєвангелія. Створене коштом волинської княгині [[Анастасія Юріївна Заславська|Анастасії Заславської]]<ref>ПЄ, Арк. 481 зв., 482, 482 зв.</ref>. Один із символів українського народу — на євангелії присягають президенти України. Зберігається у [[Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського|Національній бібліотеці України]], [[Київ]]. Має 482 [[пергамент]]них аркушів, в палітурці розміром 380 x 240 мм. Вага — 9 кг 300 г.
+'''Пересо́пницьке Єва́нгеліє''' — українське [[рукопис|рукописне]] [[євангеліє]] з [[Мініатюра (живопис)|мініатюрами]], написане [[1561]] року в [[Монастир Різдва Пресвятої Богородиці (Пересопниця)|Пересопницькому монастирі]]. Визначна пам'ятка мистецтва [[Ранній новий період|раннього модерну]].
+Створене коштом волинської княгині [[Анастасія Юріївна Заславська|Анастасії Заславської]]<ref>ПЄ, Арк. 481 зв., 482, 482 зв.</ref>. Один із символів українського народу — на євангелії присягають президенти України. Зберігається у [[Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського|Національній бібліотеці України]], [[Київ]]. Має 482 [[пергамент]]них аркушів, в палітурці розміром 380 x 240 мм. Вага — 9 кг 300 г.
 == Історія ==
@@ Рядок 55: / Рядок 57: @@
 [[Файл:Сторінка з орнаментними прикрасами арк. 129 ПЄ.jpg|250px|thumb|Сторінка з орнаментними прикрасами]]
+Пересопницьке Євангеліє було перекладом Біблії з [[Середньоболгарська мова|середньоболгарської мови]] на [[церковнослов'янська мова|церковнослов'янську мовою]] з використанням українізмів з живої розмовної української мови. Через те, що ''Пересопницьке Євангеліє'' було однією з перших книг що містило значну кількість цих українізми з живої розмовної української мови, український та німецький мовознавець [[Дмитро Чижевський]] називав його ''"досить поміркован[ою] українізацією євангельського тексту"'',<ref>[http://litopys.org.ua/chyzh/chy09.htm IV. РЕНЕСАНС ТА РЕФОРМАЦІЯ] // Чижевський Дмитро. Історія української літератури. Нью-Йорк, 1956. С. 220-247</ref> а український та американський мовознавець [[Юрій Шевельов]] називав його ''"майже суто народн[ім] своєю мовою"''<ref>Шерех Ю. [http://web.archive.org/web/20201015070722/https://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/7040/file.pdf Невіддільна спадщина (кілька слів про українські церковнослов'янізми)]. "Україна. Українознавство і французьке культурне життя", Ч. 3, 1950. С. 155-157.</ref>
-Пересопницьке Євангеліє написане [[Староукраїнська мова|староукраїнською писемною мовою]].<ref name="dubr"/><ref name="eum">''І.&nbsp;П.&nbsp;Чепіга.'' [http://litopys.org.ua/ukrmova/um65.htm Пересопницьке Євангеліє] // {{ЕУМ}}</ref> Євангеліє було перекладено із [[церковнослов'янська мова|церковнослов'янської мови]] [[Середньоболгарська мова|болгарської редакції]]. Переклад відрізняється за якістю: ближче до церковнослов'янського оригіналу перекладено Євангелія від Матвія і Марка, а ближче до народної мови&nbsp;— Євангеліє від Луки і, меншою мірою, від Йоана. Мова Передмови [[Феофілакт Болгарський|Феофілакта Болгарського]] до Євангелія від Матвія залишилася переважно церковнослов'янською.<ref name="dubr">[http://www.archives.gov.ua/Publicat/Researches/PJevanhel.pdf ''Л.&nbsp;А.&nbsp;Дубровіна, Л.&nbsp;А.&nbsp;Гнатенко''. Археографічний та кодикологічний опис Пересопницького Євангелія]</ref>
+Деякі мовознавці висували теорії що мова на яку переклали має класифукуватися не як [[церковнослов'янська мова|церковнослов'янська]], а як [[Простая мова|проста мова]]<ref>Галина Чуба. [http://www.nestor.cracow.pl/data/uploads/files/product-file/1489/Jezyk_ukrainski_s329_czuba.pdf "Учительне Євангеліє" 1616 р. у перекладі Мелетія Смотрицького в контексті української гомілетичної літератури] // Київська Академія. – Вип. 2–. 3</ref>Невідомська Л., Лісняк, С. [http://dspace.tnpu.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/12858/1/8Nevidomska_Lisnyak.pdf Роль церковнослов’янської мови в релігійній сфері на різних етапах історичного розвитку України] // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету. Серія: Мовознавство. Тернопіль : Осадца Ю. В., 2018. Вип. І (29). C. 40-45<ref> (штучна мова для письма, що була сумішшю церковнослов'янської з елементами російської, польської, української, чеської та білоруської мов, що використовувалося при виданні книг, документів та інших письмових творів у Великому Князівстві Литовському).
-Книга свого часу стала дорогоцінним чинником утвердження живої української мови,{{джерело?}} бо з'явилась тоді, коли [[Католицька церква|католицизм]], що послуговувався [[латинська мова|латиною]], підтримував [[колонізація|колонізацію]], тобто польське панство і короля, а [[Православна церква|православ'я]] з церковнослов'янською мовою, доповненою українськими [[Ізвод|народними елементами]], стало релігією пригноблених верств українського народу. Боротьба між цими релігійними напрямами була, по суті, ідеологічною боротьбою. Для пригнобленої ідеології представники українського суспільства відчували потребу утверджувати живу українську мову в релігійних текстах. У той час здійснено чимало таких перекладів: [[Луцьке Євангеліє]] — серед. [[XIV століття|XIV ст]]., [[Четья-Мінея 1489|Четія]]&nbsp;— [[1489]] р., [[Житомирське Євангеліє|Волинське Євангеліє]]&nbsp;— [[1581]] р., [[Крехівський Апостол]] —XVI ст. та ін. Але найвизначнішою пам'яткою з мовного погляду став переклад [[Канон (релігія)|канонічного]] Пересопницького Євангелія.{{джерело?}}
 === Особливості мови ===
-Народнорозмовну лексику введено до тексту переважно за допомогою глос. Вони, як правило, ставляться поряд із словами оригіналу, але обрамляються «прямокутниками»; виписані «дробним» письмом. Це, здебільшого, старослов'янські слова (наприклад, «''чресла''»&nbsp;— стегна, «''бдѣти''»&nbsp;— не спати), але є українські глоси до українських же слів. Вони свідчать про пошуки наддіалектного слова, вироблення загальноукраїнської лексичної норми («''стрѣху''»&nbsp;— дах, «''через збожя''»&nbsp;— через оранку тощо).<ref name="eum"/>
+Народнорозмовну лексику введено до тексту переважно за допомогою глос. Вони, як правило, ставляться поряд із словами оригіналу, але обрамляються «прямокутниками»; виписані «дробним» письмом. Це, здебільшого, старослов'янські слова (наприклад, «''чресла''»&nbsp;— стегна, «''бдѣти''»&nbsp;— не спати), але є українські глоси до українських же слів. Вони свідчать про пошуки наддіалектного слова, вироблення загальноукраїнської лексичної норми («''стрѣху''»&nbsp;— дах, «''через збожя''»&nbsp;— через оранку тощо).<ref name="eum">''І.&nbsp;П.&nbsp;Чепіга.'' [http://litopys.org.ua/ukrmova/um65.htm Пересопницьке Євангеліє] // {{ЕУМ}}</ref>{{неавторитетне джерело}}
-На графіці рукопису позначився [[другий південнослов'янський вплив]]. Рукопис багато орнаментований: різнокольорові з золотом високохудожні [[Мініатюра (живопис)|мініатюри]], заставки, [[Буквиця (типографія)|ініціали]], кінцівки з українськими мотивами.<ref name="eum"/>
+На графіці рукопису позначився [[другий південнослов'янський вплив]]. Рукопис багато орнаментований: різнокольорові з золотом високохудожні [[Мініатюра (живопис)|мініатюри]], заставки, [[Буквиця (типографія)|ініціали]], кінцівки з українськими мотивами.<ref name="eum"/>{{неавторитетне джерело}}
-Пам'ятка містить унікальний матеріал для вивчення [[Історія української мови|історії української мови]] на всіх її рівнях та взаємодії народнорозмовних і книжних елементів в українській літературно-писемній мові XVI ст. У ній чітко проступають риси живої народної мови. На фонетичному рівні це наявність народнорозмовної [[фонема|фонеми]] і переднього ряду високого підняття, українські рефлекси [[ять|ятя]], перехід ''[[о]], [[е]]'' в ''[[І (кирилиця)|і]]'' в новозакритому складі тощо. На [[Морфологія (мовознавство)|морфологічному]] рівні засвідчено велику кількість варіантів за рахунок закінчень, властивих живомовній практиці. [[Синтаксис|Синтаксична]] структура виразно українська.
+Пам'ятка містить унікальний матеріал для вивчення [[Історія української мови|історії української мови]] на всіх її рівнях та взаємодії народнорозмовних і книжних елементів в українській літературно-писемній мові XVI ст. У ній чітко проступають риси живої народної мови. На фонетичному рівні це наявність народнорозмовної [[фонема|фонеми]] і переднього ряду високого підняття, українські рефлекси [[ять|ятя]], перехід ''[[о]], [[е]]'' в ''[[І (кирилиця)|і]]'' в новозакритому складі тощо. На [[Морфологія (мовознавство)|морфологічному]] рівні засвідчено велику кількість варіантів за рахунок закінчень, властивих живомовній практиці. [[Синтаксис|Синтаксична]] структура виразно українська.{{джерело?}}
 == Видання ==