Скориківка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Скориківка
Церква Святого Миколая в селі
Церква Святого Миколая в селі
Церква Святого Миколая в селі
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район Золотоніський район
Громада Новодмитрівська сільська громада
Код КАТОТТГ UA71040150160017261
Облікова картка gska2.rada.gov.ua 
Основні дані
Засноване на рубежі 1819 століть
Населення 580 (на 2007 рік)
Поштовий індекс 19730
Телефонний код +380 4737
Географічні дані
Географічні координати 49°48′49″ пн. ш. 32°05′10″ сх. д. / 49.81361° пн. ш. 32.08611° сх. д. / 49.81361; 32.08611Координати: 49°48′49″ пн. ш. 32°05′10″ сх. д. / 49.81361° пн. ш. 32.08611° сх. д. / 49.81361; 32.08611
Середня висота
над рівнем моря
121 м
Водойми річка Золотоношка
Відстань до
обласного центру
41,4 (фізична) км[1]
Відстань до
районного центру
20 км
Найближча залізнична станція Пальміра
Відстань до
залізничної станції
11 км
Місцева влада
Адреса ради с. Нова Дмитрівка
Карта
Скориківка. Карта розташування: Україна
Скориківка
Скориківка
Скориківка. Карта розташування: Черкаська область
Скориківка
Скориківка
Мапа
Мапа

CMNS: Скориківка у Вікісховищі

Скорикі́вка — село в Україні, у Золотоніському районі Черкаської області, підпорядковане Новодмитрівській сільській громаді. Розташоване на річці Золотоношці за 20 км на північ від районного центру — міста Золотоноші та за 11 км від залізничної станції Пальміра. Населення — 580 чоловік, 263 двори (на 2007 рік).

Історія[ред. | ред. код]

Село виникло на рубежі XVIIIXIX століть.

Не пізніше 1796 року було приписане до Миколаївскої церкви у містечку Миколаївка яке було приєднана у 1958 році[2][3][4]

Складається з чотирьох частин, що раніше були окремими селищами: власне Скориківка[5], Миколаївка[6][7], Раківка[8][9] і Галатівка[10].

У 1837 році Скориківка належала до Драбівської волості і нараховувала 46 рільничих і чумацьких домів (161 мешканець).

У 1862 році у мистечку володарскому Миколаївка була церква та 16 дворів де жило 85 осіб (37 чоловічої та 48 жиночої статі), у козачому селищі Скориківка в 59 дворах жило 353 особи (171 та 188), а у володарскому хуторі Раків (Раківка) 5 дворів з 22 особами (12 та 10)[11]

У 1888 році на прохання громадян було організовано школу грамоти. У 1898 році відкрито церковноприходську школу.

1905 року селяни спалили поміщицький маєток.

У 1911 році у селі Миколаївка була церква та жило 212 осіб (98 чоловічої та 114 жиночої статі), у селищі Скориківка жило 605 осіб (302 та 303) та була церковно-прихідська школа, на хуторі Раківка жило 79 осіб (33 та 46), а на хуторі Галатівка 56 осіб (30 та 26).[12]

На честь 164 односельців, які загинули в роки радянсько-німецької війни, у 1967 році споруджено обеліск Слави. У бойових діях брали участь 167 осіб, нагороджені бойовими орденами та медалями 112.

У 1967 році збудовано Будинок культури на 350 місць, у якому на другому поверсі розташувалася сільська бібліотека.

Станом на 1972 рік в селі мешкало 1031 осіб. Працював колгосп «Шлях Леніна», що мав в користуванні 2,3 тисячі га сільськогосподарських угідь, в тому числі 2,2 тисячі га орної землі. Господарство вирощувало зернові культури, було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво, працювали млин, 2 лісопильні. На той час діяли восьмирічна школа, дитячий садок, фельдшерсько-акушерський пункт, крамниця.

У 1989 році завершено будівництво нової середньої школи.

Церква[ред. | ред. код]

З 1907  по 1910 рік на кошти парафіян майстрами з Вереміївки будувалася Миколаївська церква. Упродовж 19341943 років була закрита місцевою владою. У 1962 році церкву відібрано в парафіян, використовувалась як комора. У січні 1991 року церква була освячена і почала діяти за своїм призначенням.

Сучасність[ред. | ред. код]

На території Скориківської сільської ради діє ДП «Іскра» — директор Сергій Сергійович Снігирь

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народились[ред. | ред. код]

  • кандидат технічних наук І. Я. Скорик;
  • лікар-травматолог І. П. Косенко;
  • полковник у відставці Г. Н. Заєць;
  • полковник Г. Д. Галат;
  • полковник, викладач військової кафедри (м. Санкт-Петербург) М. В. Мороз;
  • перекладач М. П. Слісаренко.
  • Скорик П. Я. — автор граматики чукотської мови: Грамматика чукотского языка: Фонетика и морфология имменых частей речи

Примітки[ред. | ред. код]

  1. maps.vlasenko.net [Архівовано 23 жовтня 2007 у Wayback Machine.](рос.)
  2. Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (UK). Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). Архів оригіналу за 31 жовтня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021. 
  3. Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.3, ст. 480 и 534 (UK). Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства. Архів оригіналу за 18 жовтня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021. 
  4. Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.4, ст. 627 (UK). Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства. Архів оригіналу за 10 квітня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021. 
  5. Специальная карта Западной части России Шуберта 1826-1840 годов. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 11 листопада 2021. Процитовано 11 листопада 2021. 
  6. Американская карта России и СССР 50-х годов. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 11 листопада 2021. Процитовано 11 листопада 2021. 
  7. Карта частей Киевского, Черниговского и других наместничеств 1787 года. www.etomesto.ru. Процитовано 11 листопада 2021. 
  8. Американская карта России и СССР 50-х годов. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 11 листопада 2021. Процитовано 11 листопада 2021. 
  9. Карта РККА M-36 (В). Кировоградская, Черкасская и Киевская области.. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 11 листопада 2021. Процитовано 11 листопада 2021. 
  10. Карта РККА M-36 (В). Кировоградская, Черкасская и Киевская области.. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 11 листопада 2021. Процитовано 11 листопада 2021. 
  11. ИнфоРост, Н. П. ГПИБ | [Вып.] 33 : Полтавская губерния. - 1862.. elib.shpl.ru. Архів оригіналу за 15 січня 2021. Процитовано 11 листопада 2021. 
  12. Полтавский губерский статистический комитет. (1911). Список населенных мест Полтавской губернии, с кратким географическим очерком губернии. (російською). Полтава: Электроная типография Д.Н. Подземского Петровская улица собственый дом, 1912. с. 31 з 562. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]